Модернізація державиЛистопад 2026, 7 хвилин читання
Адміністративний стрибок замість адміністративної оптимізації
Штучний інтелект, підприємницька конкуренція та нові форми співпраці уможливлюють іншу модернізацію держави.
З 10 жовтня 2026 року в Німеччині діє Федеральний закон про випробування (Bundeserprobungsgesetz). Він відкриває нові можливості тимчасово відступати від окремих норм адміністративного права й випробовувати альтернативні процедури в реальних умовах. Досі модернізація держави здебільшого мала на меті зробити наявні структури ефективнішими.
Федеральна рахункова палата роками фіксує недоліки такого підходу. Лише консолідація ІТ-сервісів федерального уряду коштувала 836 мільйонів євро, але так і не забезпечила запланованого повсюдного використання спільних ІТ-рішень. Deutschland-Stack і посилене централізоване ІТ-управління мають подолати такі проблеми. Спільні технічні основи необхідні, але для адміністративного стрибка їх недостатньо.
Адміністративний стрибок відрізняється від звичайної модернізації тим, що не лише вдосконалює наявні процеси, а й долає колишні обмеження. Відтак змінюються і можливості модернізації держави, і вимоги до неї.
Коли колишні межі втрачають чинність
Перші роки своєї кар’єри я присвятив дослідженню трендів і суспільства. Одне з визначальних уявлень, винесених із того часу, стосується передумов для стрибків у розвитку.
Вони часто відбуваються тоді, коли зникають технологічні, економічні чи інституційні обмеження, які раніше були неминучими. Зазвичай збігаються кілька тенденцій: технології виходять на новий рівень продуктивності, витрати знижуються, з’являється інфраструктура, а колишні базові припущення втрачають чинність.
Цю закономірність можна простежити від електрифікації промисловості до смартфона. Вирішальний прогрес давали не самі лише нові технології, а переосмислення наявних процесів і бізнес-моделей. Для цього потрібна готовність ставити під сумнів базові припущення, дозволяти експерименти й швидко поширювати успішні рішення.
Для модернізації адміністрації звідси постають інші питання: чи справді фахові процедури треба спершу уніфікувати, щоб ними можна було користуватися в цифровому форматі? Чи має кожна заява залишатися окремою справою? Чи мусить громадянин знати, яка установа відповідальна? Чи повинна держава сама розробляти всі цифрові канали доступу?
Завдяки штучному інтелекту, сумісним інфраструктурам і новим моделям експлуатації деякі з цих вимог, що досі мали технічне чи організаційне обґрунтування, перестають бути неминучими.
Адміністративний стрибок полягає не в тому, щоб ефективніше організувати вчорашню адміністрацію, а в тому, щоб подолати колишні обмеження.
Design for Simplexity
Для цього цифрова адміністрація має одночасно виконати три вимоги: зробити громадян дієздатними, ШІ працездатним, а адміністрацію керованою. Ми називаємо цей підхід Design for Simplexity: якомога простіше для громадян і водночас контроль над необхідною складністю у фоновому режимі.
Для громадян ідеально, якби адміністрація розуміла їхні запити, визнавала їхні права, сама отримувала наявну інформацію та завершувала справи без зайвих уточнень. Для цього ШІ потребує однозначно інтерпретованих даних, правових підстав, розподілу повноважень і правил ухвалення рішень. Адміністрація ж має гарантувати, що всі процедури залишаються законними, економічними, контрольованими й надійно адаптованими.
Ці вимоги не завжди збігаються. Саме в цьому полягає справжнє архітектурне завдання. Досі фахові процедури часто доводилося стандартизувати, щоб їхня цифровізація та супровід були економічно доцільними. ШІ змінює цей розрахунок. Він може обробляти різні документи, структури даних і варіанти процесів, інтегрувати наявні застосунки й готувати зміни.
Ще одне досі чинне обмеження криється в тому, як побудовані наші процеси. Десятиліттями їх організовували так, щоб люди могли зрозуміти, вивчити й виконати кожен крок обробки. Ця вимога й досі формує наше уявлення про стандартизацію та цифровізацію. Що більше обробку бере на себе ШІ, то менше значення має це обмеження. Інфраструктури, які ми розробляємо сьогодні, використовуватимуться багато років і працюватимуть із системами ШІ, чиї можливості, вочевидь, значно перевершать сьогоднішні. Тому ми маємо проєктувати процеси не лише з огляду на можливості людей-виконавців, а з огляду на можливості інтелектуальних систем. Простежуваними мають залишатися застосовані правила, результати й відповідальність, — але не кожен проміжний технічний крок мусить бути таким, щоб його могла виконати людина. Інакше ми перетворимо свої нинішні можливості на штучну стелю для майбутніх рішень.
Таким чином зміщується фокус стандартизації. Обов’язкові правила, значення даних, інтерфейси та вимоги безпеки мають бути єдиними й надійними. Натомість фахові процедури можуть відрізнятися там, де це доцільно з правового чи організаційного погляду або для користувачів. Навіть додаткова складність у фоновому режимі може бути виправданою, якщо завдяки їй громадян обслуговують значно краще.
Водночас ШІ може допомогти визначити, які варіанти процедур справді потрібні, які підтвердні документи створюють зайве навантаження і які відмінності склалися лише історично.
Спрощення всіх фахових процедур більше не мусить бути передумовою їхньої цифровізації. Цифровізація сама може стати основою для цілеспрямованого спрощення.
Так можна уникнути того, щоб технічна модернізація залежала від багаторічних узгоджень щодо повноважень, варіантів процедур і змін до законів, — і водночас не консервувати зайву складність назавжди.
Підприємництво замість нових підрядників
Окрім нових технологій, адміністративний стрибок потребує інших економічних і організаційних моделей. З великих програм трансформації в банках, страхових компаніях та інших регульованих галузях ми знаємо, наскільки результати залежать від розподілу відповідальності й економічних стимулів.
Держава давно співпрацює з приватними ІТ-компаніями, але здебільшого в класичній логіці замовлення. Постачальник послуг з оплатою за витрачені зусилля продає робочу силу. За договором із фіксованою ціною він бере на себе ризики розробки, а оператор з угодою про рівень обслуговування відповідає за погоджену якість експлуатації та певні економічні ризики.
Підприємець, який інвестує власний капітал, сам розробляє свій продукт і відповідає за його економічний успіх на ринку, діє за іншою логікою.
Він удосконалює свій продукт, щоб залучати й утримувати клієнтів. Автоматизує, бо ручні процеси збільшують його витрати. Інтегрує нові технології, щойно вони дають економічні переваги, і фінансує подальший розвиток із масштабованої бізнес-моделі. Його успіх безпосередньо залежить від того, наскільки добре працює його пропозиція.
Для держави це може бути економніше, ніж індивідуально розробляти й постійно фінансувати власні застосунки. Передумови — достатньо великий ринок, дієва конкуренція та можливість змінити постачальника.
Податкова сфера показує, як це працює: через ELSTER податкова адміністрація надає державну інфраструктуру та безкоштовний застосунок. Приватні компанії створюють на цій основі власні продукти, за які чимало громадян платять добровільно. Такі постачальники, як WISO Steuer чи Taxfix, конкурують зручністю, функціями та підтримкою. Так виник самостійний ринок програмного забезпечення зі значними приватними доходами, а публічно-владна відповідальність залишається за податковою адміністрацією.
Подібний розподіл праці є й в інших країнах: у британській податковій службі HMRC, у шведській цифровій ідентифікації BankID і в платіжних інфраструктурах Індії та Бразилії. Держава гарантує надійну основу, а незалежні постачальники розробляють власні застосунки й удосконалюють їх в умовах конкуренції.
Такий розподіл праці вимагає від держави значної управлінської компетентності. Мають бути гарантовані відповідність законодавству, захист даних, безпека, сумісність і запобігання новим залежностям від постачальників. Тут слушна й критика Федеральної рахункової палати: зовнішні підрядники не замінюють здатності держави керувати. Там, де втрачаються власні компетенції, залежності можуть навіть зростати.
Проте здатність самостійно розробляти застосунки не тотожна здатності контролювати їхню якість, безпеку й економічність.
Тому інфраструктура під публічною відповідальністю з рівним доступом для незалежних постачальників поєднує здатність держави керувати з підприємницькою інноваційністю. Передумови — обов’язкові стандарти, справедливі умови доступу та чіткий розподіл відповідальності й ризиків.
Випробовувати, а не приписувати
Фінансовий сектор уже пройшов через багато подібних трансформацій. Нове — це поєднання сучасних можливостей ШІ, спільних цифрових інфраструктур і самостійних підприємницьких бізнес-моделей.
Часто критикована ненадійність ШІ виявляє й проблему нашого дотеперішнього розуміння надійності рішень. Коли ШІ кілька разів виконує те саме завдання й доходить різних результатів, це викликає занепокоєння. Але що було б, якби під час тендеру ми найняли постачальника, який посів друге місце, залучили іншу проєктну команду або кілька разів провели той самий аналіз? Різні, часом суперечливі результати аж ніяк не були б чимось незвичайним.
Ми звикли до цієї невизначеності, не вимірюючи її систематично. У випадку ШІ вона стає видимою й перевірюваною. Тому вирішальною є не лише відтворюваність, а доведена якість результатів. Там, де право вимагає однозначних рішень, цю надійність треба забезпечувати технічно. В інших сферах ми можемо навчитися поводитися з невизначеністю свідоміше й краще.
Сьогодні ніхто не може достовірно визначити, яка архітектура та яка модель експлуатації в цих умовах будуть найефективнішими в довгостроковій перспективі. Зокрема, бракує надійного досвіду щодо того, наскільки ШІ насправді знижує витрати на інтеграцію, адаптацію та супровід складних фахових процедур. Тим важливішими стають експерименти в реальних умовах.
Федеральний уряд і землі тепер мають різні правові інструменти для випробувань. Вони дають змогу перевіряти альтернативні підходи, не розв’язуючи наперед остаточно всіх організаційних і правових питань.
При цьому різні моделі можна безпосередньо порівняти: попередню гармонізацію та інтеграцію за допомогою ШІ, застосунки, розроблені державою, та незалежні ринкові продукти, класичні закупівлі та самостійну експлуатацію.
Вирішальними є вимірювані результати: час до продуктивного використання, витрати на одну завершену справу, рівень автоматизації, частка помилок, задоволеність користувачів і зусилля на адаптацію до змін у законодавстві.
Найімовірніше, виявиться, що різні завдання потребують і різних рішень. Стандартизовані масові процедури висувають інші вимоги, ніж рідкісні складні дискреційні рішення. Одні послуги підходять для ринкових продуктів, інші — для індивідуальних застосунків або спільно експлуатованої публічної інфраструктури.
Спільна архітектура має уможливлювати це розмаїття, а не виключати його одним наперед визначеним рішенням.
Стрибки в розвитку рідко відбуваються за повним генеральним планом. Їм потрібен простір для різних підходів, короткі цикли навчання й можливість швидко поширювати успішні рішення.
Від адміністративної процедури до реального втілення
Наскільки велика потреба діяти, показує наше дослідження, підготовлене разом зі східнонімецькими об’єднаннями підприємців, Ostdeutschland – Deutschlands Chance für Europas Aufbruch («Східна Німеччина: шанс Німеччини для нового піднесення Європи»).
Із 138 опитаних підприємців і керівників 98 відсотків вважають, що самих лише швидших установ, цифрових процедур і коротших строків розгляду недостатньо. Часто реалізації економічно доцільних проєктів заважають уже самі базові правила. 82 відсотки підтримали регуляторні випробувальні простори, обмежені в часі, просторі й за предметом.
Легше будувати, легше інвестувати, легше наймати: вирішальною є не лише швидкість розгляду, а й те, за яких умов проєкти взагалі можна реалізувати.
З огляду на високі державні видатки та податкове навантаження, демографічні зміни й слабкий економічний розвиток зростання продуктивності в адміністрації давно перестало бути суто організаційним питанням. Воно впливає на економічну спроможність країни та дієздатність держави.
Адміністративний стрибок дає змогу не просто ефективніше управляти колишніми обмеженнями, а долати їх. Які підходи виявляться успішними, покаже практика.